Богдан Дубінчак – студент 5 курсу стоматологічного факультету. Про досягнення в навчанні та стоматологічну спеціальність, яку хоче обрати, про участь у студентському науковому гуртку та улюблені заняття у вільний час Богдан розповів в інтерв’ю «Медичній академії».
– Коли вирішили для себе питання «ким бути?» та чому обрали медичний фах? Сімейна традиція?
– Ні, медиків немає ні в моїй сім’ї, ні в родині. Мама працює у сфері торгівлі, тато – приватний підприємець. Батьки мешкають в місті Дунаївці Хмельницької області, де я закінчив 9 класів загальноосвітньої школи. Вчився добре, охоче, і заради знань, а не оцінок. «Ти здібний, успішний учень. Обирай спеціальність, пов’язану з медициною», – казали дорослі, їхні слова знайшли відгук у моїй душі. Знайомий тата, який свого часу закінчив Шепетівське медичне училище, розповідав, що там хороша навчально-матеріальна база й можна здобути, зокрема, кваліфікацію зубного техніка або зубного гігієніста. Мені було цікаво слухати, особливо про фах зубного техніка. Це окрема професія у сучасній стоматології, яку почасти порівнюють з професією ювеліра, бо вона потребує максимальної концентрації уваги та точності. І знань, звичайно. Тож подав документи до Шепетівського медичного училища, де успішно навчався. В мене були дуже добрі викладачі. Батько мого друга Віталія, теж студента медучилища, працював зубним техніком й охоче ділився з нами своїм професійним досвідом. На заняттях мені особливо подобалося виконувати практичні роботи з виготовлення знімних і незнімних протезів, зубних коронок, мостоподібних протезів на фантомних моделях. Опанував інструментарій, відшліфував професійні навички. Викладачі це зауважили й на останньому, третьому курсі доручали мені найвідповідальніші етапи роботи.
Після закінчення училища постало питання: що далі? Була можливість піти працювати. Приїжджали зубні техніки, які мали свої лабораторії, зокрема, в Хмельницькому, пропонували кращим студентам роботу. Я теж отримав запрошення. Викладачі ж радили продовжити навчання в медичному вищому навчальному закладі. «Ви будете хорошим зубним техніком і професія ця потрібна, важлива. Але у вас є наснага та здібності до навчання, а в стоматології багато різних спеціальностей, де ви теж зможете себе реалізувати». Повів розмову з батьками про вступ до медичного університету. Вони були лише «за». Вагалися хіба який виш обрати. Знайомі найчастіше радили стоматологічний факультет ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського, Національного медичного університету ім. О.Богомольця та Івано-Франківського національного медичного університету. Обрали ТНМУ, бо про нього відгуки були найкращі. Зокрема, навчання тут – практично орієнтоване, для формування практичних навичок у майбутніх лікарів-стоматологів створені всі умови.
– До отримання диплома часу залишилося небагато. З майбутньою стоматологічною спеціальністю вже визначилися?
– Раніше улюбленою дисципліною була терапевтична стоматологія, зараз – ортопедія. Від руйнування зубів не застрахований ніхто. У будь-якої людини може настати момент, коли їй буде потрібна допомога в реставрації зруйнованого зуба або цілого зубного ряду. Мені подобається повертати людям сяючу посмішку. Хоча кожна стоматологічна спеціальність – важлива, кожна має свої особливості й водночас всі вони тісно пов’язані між собою. Вкотре в цьому переконався, коли проходив практику та асистував лікарям різних профілів.
– Чи цікавить вас науково-дослідна діяльність як невід’ємна частина професійного розвитку?
– Так, я є учасником студентського наукового гуртка з терапевтичної стоматології та пародонтології. Керівник гуртка – завідувач кафедри терапевтичної стоматології, професор Михайло Антонович Лучинський. Робота в гуртку сприяє професійному та інтелектуальному розвитку, як і участь в наукових заходах. В березні на базі Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця мав відбутися Всеукраїнський конкурс зі стоматології, на який запросили студентів стоматологічних факультетів з усіх вищих медичних навчальних закладів України. Я теж мав стати учасником конкурсу, щоб гідно представити на ньому наш університет. На жаль, втрутився COVID-19 і після запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів конкурс відклали. Регулярно відвідую вебінари, що транслюють в онлайн-режимі, та й загалом стежу за застосуванням новітніх технологій у стоматології. Запам’яталася нещодавня поїздка з одногрупниками до Одеси на науково-практичну конференцію, зініційовану Асоціацією стоматологів України. Серед організаторів були й студенти-медики стоматологічного факультету Одеського медичного університету. В конференції взяли участь десять лекторів з різних областей України – провідні науковці й фахівці з ортопедичної, терапевтичної та інших галузей стоматології.
– Навчатися в медуніверситеті нелегко. Як відновлюєте запас сил та енергії?
– Спілкування з друзями, спільна поїздка за місто, щоб насолодитися навколишньою природою, допомагає відволіктися від буденних проблем. Наша студентська група дуже хороша, дружна, найкраща, на мою думку. Охоче відвідую спортзалу, що міститься в гуртожитку нашого університету на вулиці Живова. Тут встановлені сучасні силові та кардіотренажери, а кваліфіковані тренери стежать, щоб студенти правильно виконували вправи та не було травм. Для нас заняття безкоштовні, тож кожен може прийти, щоб потренуватися. Дуже добре, що керівництво університету підтримує бажання студентів-медиків дбати про власне здоров’я. Коли маю час і натхнення – граю на гітарі. В колі друзів, сидячи десь біля багаття, можу й заспівати. У 8 класі вчителька музики показала мені перші базові акорди, а далі я вже сам вчився. Якщо є терпіння й доступ до Інтернету – це неважко.
– Як провели літо?
– Із середини червня був на практиці у великій стоматологічній клініці в рідному місті Дунаївці. Там працюють лікарі всіх стоматологічних спеціальностей: хірург, ортодонт, ортопед, терапевт, ендодонтист, дитячий стоматолог. Я мав можливість асистувати при терапевтичних маніпуляціях, хірургічних втручаннях і краще зрозуміти, який напрямок стоматології мені більше до душі. Ставлення старших колег було дуже доброзичливим, приязним. Переконавшись, що я володію потрібними знаннями й навичками, мене залучили до прийому пацієнтів. Зокрема, йшлося про проведення професійної гігієни порожнини рота, лікування карієсу чи нескладні випадки в ендодонтії. Практика закінчилася, але я продовжував працювати в клініці вже з власної ініціативи. Бо якщо лежати вдома на дивані – хорошим стоматологом не станеш. Лише наприкінці літа з батьками та молодшим братом Максимом поїхав до Туреччини – відпочити на морі. Максиму 11 років і він теж хоче бути стоматологом.
– На останньому курсі студенти стоматологічного факультету складають ліцензійний іспит «Крок -2». Готуєтеся?
– Так. Активно. Успішно склавши «Крок -1», пересвідчився, що краще почати готуватися до іспиту заздалегідь, аби мати можливість повторити все кілька разів. І тоді не буде підстав для поспіху, тривоги та хвилювання. Бояться екзамену лише ті, хто до нього не готувався. Якщо вчитися сумлінно та системно – все буде гаразд. Тим більше, що викладачі максимально допомагають вивчити кожну тему, завжди пояснять, якщо щось незрозуміло, поділяться власним професійним досвідом.
– Мотивувальний вислів, що запам’ятався?
– Усе можливо, лише треба працювати.
Лідія ХМІЛЯР